ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинамика. Аргетт Дуо містить диклофенак натрію, нестероїдні сполуки, які мають виражену протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Основним механізмом дії диклофенаку вважається гальмування біосинтезу простагландинів. Простагландини відіграють важливу роль у генезі запалення, болю і лихоманки.

In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

Фармакокінетика. Після перорального прийому капсули з модифікованим вивільненням максимальний рівень в плазмі крові досягається в залежності від тривалості проходження через шлунок, в середньому — через 2-3 ч.

Зв’язування з білками плазми крові становить 99,7%, воно відбувається переважно з альбуміном (99,4%). Передбачуваний обсяг розподілу дорівнює 0,12-0,17 л/кг.

Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його Cmax досягається на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі крові. Передбачуваний T½ із синовіальної рідини становить 3-6 год. Через 2 год після досягнення Cmax в плазмі крові концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж в плазмі крові, і її значення залишається вищим протягом 12 год.

Метаболізм диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином за допомогою одноразового і багаторазового метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3’-гідрокси-, 4’-гідрокси-, 5’-гідрокси-, 4‘,5 дігідроксі- і 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенаку), більшість з яких перетворюється в глюкуронідні кон’югати. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але в значно меншому ступені, ніж диклофенак.

Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить 263±56 мл/хв. Кінцевий T½ — 1-2 ч. T½ 4 метаболітів, включаючи два фармакологічно активних, також нетривалий — 1-3 год. Один із метаболітів, 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенак, має більш тривалий T½, однак цей метаболіт повністю неактивний.

Близько 60% дози препарату виводиться з сечею у вигляді кон’югатів незміненої активної речовини, а також у вигляді метаболітів, більшість з яких представляють собою глюкуронові кон’югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку. Решту доз препарату виводяться у вигляді метаболітів з жовчю, з калом.

Фармакокінетика в окремих групах хворих. У пацієнтів з порушенням функції нирок при застосуванні Аргетт Дуо в звичайних разових дозах накопичення диклофенаку не спостерігалось. У тому випадку, коли кліренс креатиніну становить <10 мл/хв, розрахункові рівноважні концентрації гідроксиметаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вище, ніж у здорових добровольців. Однак в кінцевому результаті метаболіти виводяться з жовчю.

У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

ПОКАЗАННЯ

симптоматичне лікування болю і запалення при:

— ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, остеоартрозі, спондилоартриті, больовому синдромі різної локалізації, позасуглобовий ревматизм;

— набряку з больовим синдромом або посттравматичному запаленні.

ЗАСТОСУВАННЯ

препарат Аргетт Дуо застосовують для лікування дорослих пацієнтів, починаючи з добової дози 75-150 мг в залежності від вираженості симптомів. При різко виражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози 75 мг/добу. При необхідності впливати на нічну біль або ранкову скутість препарат слід приймати перед сном. Добова доза не повинна перевищувати 150 мг.

Препарат слід застосовувати в мінімальних ефективних дозах протягом мінімального періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Аргетт Дуо приймають не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини під час їжі.

Пацієнти похилого віку. Спеціальної корекція дози не потрібна, але препарат слід застосовувати з обережністю.

Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня тяжкості зниження дози не потрібно.

Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості зниження дози не потрібно.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

підвищена чутливість до диклофенаку, сої, арахісу або інших компонентів препарату; виразка шлунка або кишечника, гастроінтестинальна кровотеча або перфорація; пацієнтам, у яких у відповідь на прийом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів виникають напади бронхіальної астми, кропив’янка або гострий риніт; III триместр вагітності; проктит, гемороїдальні симптоми, ректальні кровотеча або інше активне кровотеча; тяжке порушення функції печінки або нирок; тяжке порушення функції серця; нез’ясовані порушення гемопоезу; застійна серцева недостатність (NYHA II-IV); ІХС у пацієнтів зі стенокардією, перенесений інфаркт міокарда; цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак; захворювання периферичних артерій; лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або використанні апарату штучного кровообігу).

ПОБІЧНА ДІЯ

для оцінки побічних реакцій застосовують такі категорії: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); рідко (від ≥1/1000, <1/100); поодинокі випадки (від ≥1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Дані клінічних досліджень і епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад інфаркт міокарда або інсульт), пов’язаному із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг/добу) і при тривалому застосуванні.

З боку травної системи: часто — біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея, спазми в животі, диспепсія, здуття живота, анорексія; нечасто — шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішкою крові), виразки шлунка і кишечника, наявністю або відсутністю кровотечею або перфорацією; поодинокі — стоматит, глосит, ураження слизової оболонки стравоходу, спайки в кишечнику, геморагічний коліт, загострення неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона, запори, панкреатит.

З боку центральної нервової системи: часто — головний біль, запаморочення, виражене запаморочення; нечасто — сонливість; поодинокі — порушення чутливості, включаючи парестезії, розлади пам’яті, дезорієнтація, безсоння, дратівливість, судоми, депресія, відчуття тривоги, нічні кошмари, тремор, психотичні реакції, асептичний менінгіт.

З боку органів чуття: поодинокі — порушення зору (помутніння зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смакових відчуттів.

З боку шкіри та її похідних: часто-шкірний висип; нечасто — кропив’янка; поодинокі — висипання у вигляді бульбашок, екзема, мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лайєлла (гострий токсичний епідермальний некроліз), еритродермія (ексфоліативний дерматит), алопеція, фоточутливі реакції; пурпура, в тому числі алергічна.

З боку нирок: часто — набряки; поодинокі — гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз.

З боку печінки: часто — підвищення рівня амінотрансфераз у плазмі крові; нечасто — гепатит, що супроводжується або не супроводжується жовтяницею; поодинокі — блискавичний гепатит.

З боку системи кровотворення: поодинокі — тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз.

Реакції гіперчутливості: нечасто — БА; системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію; поодинокі — васкуліт, пневмоніт.

З боку серцево-судинної системи: поодинокі — відчуття серцебиття, біль у грудях, артеріальна гіпертензія, застійна серцева недостатність.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

оскільки вивільнення діючої речовини з препарату Аргетт Дуо настає з затримкою, ця лікарська форма не є оптимальною, коли необхідно отримати швидкий знеболюючий або протизапальний ефект.

Пацієнти похилого віку. При застосуванні НПЗП у пацієнтів похилого віку побічні ефекти виникають частіше, особливо шлунково-кишкова кровотеча і перфорація, які іноді можуть бути летальними.

Вплив на шлунково-кишковий тракт. Слід уникати застосування диклофенаку натрію в поєднанні з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Виразність небажаних ефектів можна зменшити, приймаючи мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразки і перфорації. При застосуванні всіх НПЗП повідомлялося про шлунково-кишкові кровотечі, виразках або перфораціях, іноді летальних. Їх поява на будь-якому етапі лікування супроводжувалося або не супроводжувалось попередніми попереджуючими симптомами або наявністю серйозних шлунково-кишкових явищ в анамнезі.

Пацієнти з наявністю в анамнезі шлунково-кишкової токсичності, особливо особи літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (перш за все про шлунково-кишкових кровотечах).

Рекомендується дотримуватися обережності пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби, що підвищують ризик виразок або кровотеч, такі як пероральні ГКС, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або інгібітори агрегації тромбоцитів, такі як ацетилсаліцилова кислота.

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, що приймають диклофенак, лікування слід відмінити.

НПЗП слід призначати з обережністю пацієнтам з шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їх стан може погіршитися.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю від легкого до середнього ступеня тяжкості в анамнезі необхідно проводити відповідний моніторинг та консультації, оскільки є повідомлення про затримку рідини та набряках, які асоціюються з терапією НПЗП.

Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю, ІХС, закупоркою периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати диклофенаком тільки після ретельного обстеження. Таке ж обстеження необхідно проводити перед початком тривалої терапії пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних явищ (таких як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Шкірні реакції. При застосуванні НПЗП дуже рідко повідомлялося про серйозні шкірні реакції, причому деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Найвищий ризик таких реакцій може бути на початку лікування, оскільки в більшості випадків ці реакції виникали в перший місяць лікування. Препарат слід відмінити при появі перших ознак висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або інших ознак реакції підвищеної чутливості.

Вплив на печінку. Слід обов’язково дотримуватися обережності перед початком лікування пацієнтів з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитися при лікуванні диклофенаком. При тривалому застосуванні препарату необхідно регулярно контролювати функцію печінки. При виявленні клінічних ознак захворювання печінки Аргетт Дуо необхідно негайно скасувати.

Інші особливості. Препарат слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь при вродженому порушенні метаболізму порфірину (наприклад, гостра інтермітуюча порфірія), а також при системному червоному вовчаку або змішаному захворюванні сполучної тканини.

Особливо ретельний медичний контроль необхідний у таких випадках: порушення функції нирок; порушення функції печінки; безпосередньо після значних хірургічних втручань; сінна лихоманка, носові поліпи або хронічне обструктивне захворювання легень, оскільки існує ризик виникнення алергічних реакцій. Вони можуть проявлятися як напади бронхіальної астми (анальгетична астма), набряк Квінке, кропив’янка; алергічні реакції на інші речовини, оскільки існує підвищений ризик виникнення реакцій підвищеної чутливості і при застосуванні Аргетт Дуо.

Дуже рідко відзначають важкі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При появі перших ознак реакції підвищеної чутливості після прийому Аргетт Дуо його застосування слід припинити. Медичний персонал повинен почати проведення необхідних медичних процедур відповідно до симптомами.

Диклофенак може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнти з порушенням згортання крові повинні перебувати під ретельним наглядом.

Як і у випадку з іншими НПЗП, фармакодинамічні властивості диклофенаку можуть маскувати ознаки і симптоми інфекції.

Тому пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря при появі або посиленні ознак інфекції під час застосування Аргетт Дуо. Необхідно перевірити доцільність застосування терапії антибіотиками.

При тривалому застосуванні препарату необхідно регулярно контролювати функцію нирок і показники формули крові.

Застосування анальгетиків, особливо при поєднанні декількох знеболюючих діючих речовин, може призвести до ураження нирок з ризиком виникнення ниркової недостатності (анальгетическая нефропатія).

Застосування НПЗП одночасно з алкоголем може потенціювати небажані ефекти, викликані діючою речовиною, особливо впливають на шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи.

Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна тільки після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати з підвищенням дози і тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період і в мінімальній ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта в застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів і оцінювати відповідь на терапію. З обережністю застосовувати у пацієнтів у віці старше 65 років.

Застосування в період вагітності та годування груддю. У I-II триместр вагітності можливе застосування препарату з урахуванням співвідношення ризик/користь. У III триместрі вагітності застосування Аргетт Дуо протипоказано.

Препарат протипоказаний в період годування груддю. Може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують завагітніти. У жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять дослідження з приводу безпліддя, слід розглянути доцільність відміни Аргетт Дуо.

Діти. Чи не застосовують.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. На період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

НПЗП, включаючи саліцилати. Через синергічний ефект одночасне застосування декількох НПЗП може підвищити ризик шлунково-кишкових виразок і кровотеч. Тому не рекомендується одночасно застосовувати диклофенак і інші нестероїдні протизапальні засоби.

Дигоксин, фенітоїн, літій. Одночасне застосування диклофенаку і дигоксину, фенітоїну або літію може підвищити концентрацію цих лікарських засобів в крові. Необхідно проводити моніторинг рівня літію в плазмі крові. Рекомендується проводити моніторинг рівнів дигоксину і фенітоїну у плазмі крові.

Діуретики, інгібітори АПФ і антагоністи ангіотензину II. НПЗП можуть послабити ефект діуретиків та антигіпертензивних засобів. У пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, пацієнти з зневодненням або особи похилого віку з порушенням функції нирок) застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II одночасно з лікарським засобом, ингибирующим ЦОГ, може ще більше погіршити функцію нирок або привести до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною. Тому подібні комбінації слід призначати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам слід порадити вживати достатню кількість рідини. Після початку комбінованої терапії необхідно регулярно контролювати показники функції нирок.

Застосування Аргетт Дуо одночасно з калійзберігаючими діуретиками може призвести до гіперкаліємії. При одночасному застосуванні таких лікарських засобів слід контролювати рівень калію.

ГКС. Підвищений ризик шлунково-кишкових виразок або кровотеч.

Інгібітори агрегації тромбоцитів, такі як ацетилсаліцилова кислота, і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Метотрексат. Застосування діколфенака протягом менш ніж 24 год до або після прийому метотрексату може підвищити концентрацію метотрексату в крові і посилити його токсичний ефект.

Циклоспорин. НПЗП (такі як диклофенак натрію) можуть підвищити нефротоксичність циклоспорину.

Антикоагулянти. НПЗП можуть посилювати ефект антикоагулянтів, таких як варфарин.

Пробенецид та сульфінпіразон. Лікарські засоби, що містять пробенецид або сульфінпіразон, можуть затримувати виведення диклофенаку.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може супроводжуватися такими симптомами, як блювота, шлунково-кишкові кровотечі, діарея, запаморочення, дзвін у вухах або судоми.

У разі вираженого отруєння можливий розвиток гострої ниркової недостатності та ураження печінки.

Лікування. Лікування гострого отруєння НПЗП полягає у застосуванні підтримуючої і симптоматичної терапії. Підтримуюче та симптоматичне лікування показане при таких ускладненнях, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія виявляться ефективними для виведення НПЗП, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуються з білками плазми крові і піддаються інтенсивному метаболізму.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

при температурі не вище 25 °C. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

АРГЕТТ ДУО  капсули тверді з модифікованим вивільненням   75 мг

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: диклофенак;

1 капсула містить 75 мг диклофенаку натрію (25 мг диклофенаку натрію у кишковорозчинній формі, 50 мг диклофенаку натрію у формі з пролонгованою дією);

допоміжні речовини: тальк, целюлоза мікрокристалічна, повідон K 25, кремнію діоксид колоїдний безводний, пропіленгліколь, амонійно-метакрилатний сополімер (тип А), амонійно-метакрилатний сополімер (тип B), метакрилатний сополімер (тип А), триетилцитрат, желатин, індигокармін (E 132), титану діоксид (E 171), натрію лаурилсульфат, печатна фарба (шелак, пропіленгліколь, титану діоксид (Е 171)).

Лікарська форма.

Капсули з модифікованим вивільненням тверді.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули розміром 2, з білим відбитком «D75M» на кришечці та корпусі; кришечка капсули: світло-блакитна непрозора; корпус капсули: безбарвний прозорий; вміст капсули: гранули від білого до кремового кольору.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби; похідні оцтової кислоти і споріднені речовини. Код ATХ M01A B05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат Аргетт Дуо містить диклофенак натрію, нестероїдну сполуку, що чинить виражену протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Основним механізмом дії диклофенаку вважається гальмування біосинтезу простагландинів. Простагландини відіграють важливу роль у генезі запалення, болю і пропасниці.

In vitro диклофенак натрію у концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування капсули з модифікованим вивільненням максимальний рівень у плазмі досягається залежно від тривалості проходження через шлунок, у середньому — через 2–3 години.

Зв'язування з білками сироватки крові становить 99,7%, воно відбувається переважно з альбуміном (99,4%). Уявний об'єм розподілу дорівнює 0,12–0,17 л/кг.

Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2–4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Уявний період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3–6 годин. Через 2 години після досягнення максимальної концентрації у плазмі концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі, і її значення залишаються вищими протягом 12 годин.

Метаболізм диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але, головним чином, за допомогою одноразового і багаторазового метоксилювання, що приводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3'-гідрокси-, 4'-гідрокси-, 5'-гідрокси-, 4',5-дигідрокси- та 3'-гідрокси-4'-метоксидиклофенаку), більшість із яких перетворюється в глюкуронідні кон'югати. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак.

Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку дорівнює 263±56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення становить 1–2 години. Період напіввиведення 4 метаболітів, включаючи два фармакологічно активних, також нетривалий — 1–3 години. Один із метаболітів, 3'-гідрокси-4'-метоксидиклофенак, має довший період напіввиведення, проте цей метаболіт повністю неактивний.

Близько 60% застосованої дози препарату виводиться із сечею у вигляді глюкуронових кон'югатів незміненої активної речовини, а також у вигляді метаболітів, більшість з яких являють собою глюкуронові кон'югати. У незміненому стані виводиться менше 1% диклофенаку. Решта застосованої дози препарату виводиться у вигляді метаболітів із жовчю, з калом.

Фармакокінетика в окремих групах хворих

У пацієнтів з порушенням функції нирок при застосуванні препарату Аргетт Дуо у звичайних разових дозах накопичення диклофенаку не відмічалося. У тому випадку, коли кліренс креатиніну становить менше 10 мл/хв, розрахункові рівноважні концентрації гідроксиметаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців. Проте в кінцевому результаті метаболіти виводяться з жовчю.

У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування болю та запалення при:

  • ревматоїдному артриті, анкілозивному спондиліті, остеоартриті, спондилоартриті, больовому синдромі різної локалізації, позасуглобовому ревматизмі;
  • набряку з больовим синдромом або посттравматичних запаленнях.

Протипоказання.

  • Підвищена чутливість до диклофенаку, сої, арахісу або інших інгредієнтів препарату;
  • виразка шлунка або кишечнику, гастроінтестинальна кровотеча або перфорація;
  • пацієнтам, у яких у відповідь на прийом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) виникають напади бронхіальної астми, кропив'янка або гострий риніт;
  • III триместр вагітності;
  • проктит, гемороїдальні симптоми, ректальна кровотеча або інша активна кровотеча;
  • тяжке порушення функції печінки або нирок;
  • тяжке порушення функції серця;
  • нез'ясовані порушення гемопоезу;
  • застійна серцева недостатність (NYHAII-IV);
  • ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда;
  • цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак;
  • захворювання периферичних артерій;
  • лікування періопераційного болю при аорто-коронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нижче наведені взаємодії, що спостерігалися із застосуванням препарату Аргетт Дуо та/або інших лікарських форм диклофенаку.

Літій. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів літію у сироватці крові.

Дигоксин. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину у сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, одночасне застосування диклофенаку може послаблювати антигіпертензивну дію діуретиків або антигіпертензивних препаратів (наприклад бета-блокаторів, інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ)) шляхом пригнічення синтезу вазодилататорних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію слід застосовувати із застереженням, а пацієнти, особливо літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ, у зв'язку зі збільшенням ризику нефротоксичності.

Препарати, що, як відомо, спричиняють гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов'язане зі збільшенням рівнів калію у сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити частіше.

Інші НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, та кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку та інших системних НПЗЗ або кортикостероїдів може підвищити ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Тому необхідно уникати супутнього застосування двох та більше НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»).

Як і інші НПЗЗ, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Рекомендовано призначати з обережністю, оскільки одночасне застосування може підвищувати ризик виникнення кровотечі, тому рекомендується вжити застережних заходів (див. розділ «Особливості застосування»).

Хоча у клінічних дослідженнях не було доведено, що застосування диклофенаку впливає на ефективність антикоагулянтів, існують дані про підвищений ризик виникнення кровотечі у пацієнтів, які одночасно застосовували диклофенак і антикоагулянти. Тому рекомендований ретельний нагляд за пацієнтами, які одночасно застосовують диклофенак і антикоагулянти і, в разі необхідності, корекція дозування антикоагулянтів.

Потужні інгібітори CYP2C9. Рекомендовано з обережністю призначати диклофенак одночасно з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад з вориконазолом), що може призвести до значного збільшення максимальної концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку за рахунок пригнічення метаболізму диклофенаку.

Антидіабетичні засоби. У клінічних дослідженнях продемонстровано, що диклофенак можна призначати разом з антидіабетичними засобами для перорального застосування без впливу на клінічний ефект останніх. Однак отримано окремі повідомлення як про гіпоглікемічні, так і гіперглікемічні реакції після застосування диклофенаку, що потребує коригування дози антидіабетичних засобів. З цієї причини рекомендовано контролювати рівні глюкози у крові — як застережний захід протягом комбінованої терапії.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрацій фенітоїну у плазмі крові у зв'язку з очікуваним збільшенням експозиції фенітоїну.

Колестипол та холестирамін. При одночасному застосуванні холестираміну з диклофенаком може значно знижуватися біодоступність диклофенаку (абсорбція диклофенаку знижується приблизно на 30–60%), колестипол спричиняє подібний, проте менший ефект. Зважаючи на це, рекомендується застосовувати диклофенак принаймні за 1 годину до або через 4–6 годин після застосування колестиполу/холестираміну.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати тубулярний нирковий кліренс метотрексату, що підвищує рівень метотрексату. Слід з обережністю застосовувати НПЗЗ, включаючи диклофенак, при призначенні менш ніж за 24 години до або після лікування метотрексатом, оскільки рівні метотрексату у крові можуть зростати і токсичність метотрексату може посилюватися. Спостерігалися випадки серйозної токсичності, коли метотрексат і НПЗЗ, включаючи диклофенак, застосовували з інтервалом у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату у результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗЗ.

Циклоспорин. Диклофенак, як і інші НПЗЗ, може посилювати нефротоксичність циклоспорину через вплив на ниркові простагландини. У зв'язку з цим препарат слід застосовувати у дозах нижчих, ніж для пацієнтів, які не отримують циклоспорин.

Такролімус. Можливе підвищення ризику нефротоксичності, якщо НПЗЗ призначати одночасно з такролімусом. Це може бути опосередковано через механізм пригнічення ниркових простагландинів як НПЗЗ, так і інгібітору кальциневрину.

Антибіотики хінолонового ряду. Через взаємодію антибіотиків хінолонового ряду та НПЗЗ можлива поява судом. Це може спостерігатися як у пацієнтів з епілепсією або судомами в анамнезі, так і без такого анамнезу. Таким чином, слід проявляти обережність при розгляді питання про застосування хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗЗ може посилити серцеву недостатність, зменшити швидкість клубочкової фільтрації і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8–12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити його ефект.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Супутнє застосування НПЗЗ, включаючи диклофенак, та СІЗЗС може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Пробенецид та сульфінпіразон

Лікарські засоби, що містять пробенецид або сульфінпіразон, можуть затримувати виведення диклофенаку.

Особливості застосування.

Загальні

Небажаний вплив може бути зведено до мінімуму при використанні препарату Аргетт Дуо у найнижчій ефективній дозі за якомога коротший період та необхідності контролювати (полегшувати) симптоми (див. шлунково-кишкові та серцево-судинні ризики нижче).

Слід уникати одночасного застосування препарату Аргетт Дуо із системними НПЗЗ, такими як селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-яких доказів синергічного ефекту і у зв'язку з потенційними адитивними побічними ефектами. Необхідна обережність щодо пацієнтів літнього віку. З обережністю застосовувати пацієнтам віком від 65 років. Зокрема, рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу ослабленим пацієнтам літнього віку або з низькою масою тіла.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, можуть спостерігатися алергічні реакції, у тому числі анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього впливу диклофенаку.

Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям препарат Аргетт Дуо, як і інші НПЗЗ, може маскувати ознаки і симптоми інфекції.

Вплив на травний тракт

При застосуванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч, утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними і статися у будь-який час у процесі лікування при наявності або відсутності попереджувальних симптомів або попереднього анамнезу серйозних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Ці явища зазвичай мають більш серйозні наслідки у пацієнтів літнього віку. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак, спостерігаються явища шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки, застосування препарату необхідно припинити.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, включаючи диклофенак, для пацієнтів із симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту (ТТ) з зареєстрованими в анамнезі випадками шлунково-кишкових виразок, виразкових колітів або хвороби Крона, обов'язковим є медичний нагляд і особлива обережність, оскільки стан пацієнта може погіршитися (див. розділ «Побічні реакції»).

Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації у ТТ збільшується з підвищенням дози НПЗЗ, включаючи диклофенак. Пацієнти літнього віку мають підвищену частоту небажаних реакцій на застосування НПЗЗ, особливо щодо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними. Щоб зменшити ризик такого токсичного впливу на ТТ, лікування слід розпочинати та підтримувати найнижчими ефективними дозами. Для таких пацієнтів, а також тих, хто потребує супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК)/аспірину або інших лікарських засобів, які, імовірно, підвищують ризик небажаної дії на ТТ, слід розглянути питання про застосування комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів (наприклад інгібіторів протонної помпи або мізопростолу).

Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі в ТТ). Застереження також потрібні для хворих, які отримують одночасно лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), антитромботичні засоби (наприклад АСК) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на печінку

Ретельний медичний нагляд потрібен у випадку, коли препарат Аргетт Дуо необхідно призначати пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитися (див. розділ «Побічні реакції»).

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, включаючи диклофенак, рівень одного або декількох ферментів печінки може підвищуватися.

Окрім зростання рівнів печінкових ферментів, рідко повідомлялося про тяжкі реакції з боку печінки, включаючи жовтяницю і фульмінантний гепатит, некроз печінки і печінкову недостатність, що у деяких випадках були летальними.

Під час довготривалого лікування препаратом Аргетт Дуо слід призначати регулярне спостереження за функціями печінки та рівнями печінкових ферментів як застережний захід. Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються та якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов'язані з прогресуючими захворюваннями печінки, або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад еозинофілія, висипання), застосування препарату Аргетт Дуо слід припинити. Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів. Застереження необхідні у разі, якщо препарат Аргетт Дуо застосовувати пацієнтам з печінковою порфірією, через імовірність провокування нападу.

Вплив на нирки

Оскільки при лікуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків, особливу увагу слід приділити пацієнтам з порушеннями функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на функцію нирок, а також пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад до або після серйозного хірургічного втручання (див. розділ «Протипоказання»). У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг функцій нирок. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.

Вплив на шкіру

У зв'язку з застосуванням НПЗЗ, у тому числі препарату Аргетт Дуо, дуже рідко були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз). У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: поява реакції відзначається у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Застосування препарату Аргетт Дуо необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, ураженнях слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.

СЧВ і змішані захворювання сполучної тканини

У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти

Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідний відповідний моніторинг та рекомендації, оскільки у зв'язку з застосуванням НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряки.

Незначне збільшення ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) може бути пов'язане із застосуванням диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому лікуванні.

Лікування диклофенаком, як правило, не рекомендується хворим зі встановленим діагнозом серцево-судинних захворювань (пацієнти з серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця).

Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки і лише в дозі ≤100 мг щоденно, якщо лікування триває не більше чотирьох тижнів.

Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потребу пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. Пацієнти повинні пильнувати щодо появи серйозних ознак і симптомів атеротромбозу (наприклад біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення), які можуть відбутися у будь-який час. Пацієнтів слід попередити, що у такому випадку необхідно одразу ж звернутися до лікаря.

Вплив на гематологічні показники

При тривалому застосуванні даного препарату, як і інших НПЗЗ, рекомендується моніторинг загального аналізу крові.

Диклофенак може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.

Астма в анамнезі

У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо такими, що пов'язані з алергічними, подібними до ринітів симптомами) частіше виникають реакції на НПЗЗ, такі як загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка. У зв'язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендовано спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висипання, свербіж або кропив'янка.

Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗЗ можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, або пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

У І і ІІ триместрах вагітності препарат можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода і лише у мінімальній ефективній дозі, а тривалість лікування повинна бути якомога коротшою. Як і в разі застосування інших НПЗЗ, препарат протипоказаний в останньому триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на перебігу вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад був збільшений з менш ніж 1% до приблизно 1,5%.

Не виключено, що ризик збільшується з дозою і тривалістю лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційної втрати та летальності ембріона/плода.

Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо препарат Аргетт Дуо застосовує жінка, яка прагне завагітніти, доза препарату повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якомога коротшою.

Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

  • серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
  • порушення функцій нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном;

на матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:

  • можливі подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;
  • гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Годування груддю.

Як і інші НПЗЗ, диклофенак у незначній кількості проникає у грудне молоко. Таким чином, щоб уникнути небажаного впливу на немовля, диклофенак не слід застосовувати у період годування груддю. Якщо застосування диклофенаку вкрай необхідне, дитину слід перевести на штучне годування.

Фертильність у жінок.

Як і інші НПЗЗ, диклофенак може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. Для жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять дослідження на безпліддя, слід розглянути доцільність відміни препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, у яких під час терапії препаратом Аргетт Дуо виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або втомлюваність, не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати для лікування дорослих пацієнтів, починаючи з добової дози 75–150 мг залежно від вираженості симптомів. При нерізко виражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози 75 мг/добу. Якщо симптоми захворювання найбільш виражені протягом ночі або вранці, препарат Аргетт Дуо необхідно застосовувати ввечері. Добова доза препарату не повинна перевищувати 150 мг.

Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Препарат Аргетт Дуо приймати не розжовуючи та запивати достатньою кількістю рідини під час або одразу після вживання їжі.

Пацієнти літнього віку.

Спеціального корегування дози не потрібно, але препарат слід застосовувати з обережністю.

Порушення функції нирок.

Пацієнтам з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості зниження дози не потрібне.

Порушення функції печінки.

Пацієнтам з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості зниження дози не потрібне.

Діти. Не застосовувати.

Передозування.

Симптоми. Немає типової клінічної картини передозування диклофенаку. Симптомами передозування диклофенаку можуть бути головний біль, нудота, біль в епігастрії, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, кома, сонливість, збудження, шум у вухах, судоми. У випадку значного отруєння можливі гостра ниркова недостатність і пошкодження печінки.

Лікування. Лікування гострого отруєння НПЗЗ полягає у застосуванні підтримуючої і симптоматичної терапії. Підтримуюче і симптоматичне лікування показане при таких ускладненнях як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія є корисними для виведення НПЗЗ, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв'язуються з білками плазми і піддаються інтенсивному метаболізму.

Протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату перорально слід розглянути можливість застосування активованого вугілля. Крім того, у дорослих слід розглянути можливість промивання шлунка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно внутрішньовенно ввести діазепам. З урахуванням клінічного стану пацієнта можуть бути показані інші заходи. Лікування симптоматичне.

Побічні реакції.

Побічні ефекти, що можуть виникнути під час вживання диклофенаку, класифіковані в наступні групи згідно з їх частотою:

  • дуже часто ≥ 1/10;
  • часто ≥ 1/100, < 1/10;
  • нечасто ≥ 1/1000,
  •  рідко ≥ 1/10000, < 1/1000;
  • дуже рідко < 1/10000, включаючи окремі випадки;
  • частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

Нижчезазначені небажані ефекти включають явища, про які повідомлялося за умов короткострокового або довготривалого застосування препарату.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (включаючи гемолітичну анемію та апластичну анемію), агранулоцитоз.

З боку імунної системи: рідко — гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію і шок); дуже рідко — ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

Психічні порушення: дуже рідко — дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, психотичні порушення.

З боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення; рідко — сонливість; дуже рідко — парестезії, порушення пам'яті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт; частота невідома — сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.

З боку органів зору: дуже рідко — зорові порушення, затуманення зору, диплопія; частота невідома — неврит зорового нерва.

З боку органів слуху та лабіринту: часто — вертиго; дуже рідко — дзвін у вухах, розлади слуху.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко — відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко астма (включаючи задишку); дуже рідко — пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто — нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, метеоризм, анорексія; рідко — гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішками крові), виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею або перфорацією (іноді летальною, особливо у пацієнтів літнього віку), втрата апетиту; дуже рідко — коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (включаючи виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу, мембранні стриктури, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: часто — підвищення рівня трансаміназ; рідко — гепатит, жовтяниця, розлади печінки; дуже рідко — блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — висипання; рідко — кропив'янка; дуже рідко — висипання у вигляді пухирів, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадання волосся, реакції фоточутливості, пурпура, у т. ч. алергічна, свербіж.

З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко — гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки.

Загальні порушення: рідко — набряк, стомлюваність.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко — імпотенція.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту), пов'язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

Якщо матимуть місце тяжкі побічні ефекти, лікування слід припинити.

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи.

Упаковка.

 

По 10 капсул у блістері; по 1 або 2, або 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Свісс Капс ГмбХ/Swiss Caps GmbH.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Грассінгерштрассе 9, 83043 Бад Айблінг, Німеччина/Grassingerstrasse 9, 83043 Bad Aibling, Germany.

Заявник.

Дельта Медікел Промоушнз АГ/Delta Medical Promotions AG.

Місцезнаходження заявника.

Отенбахгассе 26, Цюріх СН-8001, Швейцарія/26 Oetenbachgasse, Zurich СН-8001, Switzerland.