ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

есциталопрам — антидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) c високою афінністю до первинного місця зв’язування. Есциталопрам також зв’язується з алостеричним місцем зв’язування білка-транспортера, з афінністю, меншою в тисячу разів. Алостерична модуляція білка-транспортера підсилює зв’язування есциталопраму в первинному місці зв’язування, що призводить до більш повного пригнічення зворотного захоплення серотоніну.

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з рядом рецепторів, включаючи серотонінові 5-НТ, 5-НТ2-рецептори, дофамінові D1— і D2-рецептори, α1-, α2-, β-адренорецептори, Н1-рецептори, М-холінорецептори, бензодіазепінові й опіоїдні рецептори.

Всмоктування майже повне і не залежить від часу прийому їжі. Середній Tmax в плазмі крові становить 4 год після багаторазового застосування. Абсолютна біодоступність есциталопраму становить близько 80%.

Розподіл. Vd, (Vd, β/F) після перорального прийому становить 12–26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми крові нижче 80%. Кінетика есциталопраму лінійна. Css досягається приблизно через 1 тиж, середня Css — 50 нмоль/л (20–125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованого і дидеметильованого метаболітів. Вони обидва є фармакологічно активними. Азот може окиснюватися до метаболіту N-оксиду. Основна речовина і його метаболіти частково виводяться у вигляді глюкуронідів. Після багаторазового застосування середні концентрації деметильованого і дидеметильованого метаболітів становлять 28–31% і менше 5% відповідно від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферменту СYP 2C19, можлива деяка участь ізоферментів CYP 3A4 і CYP 2D6.

T½ після багаторазового застосування становить близько 30 год.

Кліренс — 0,6 л/хв. У основних метаболітів есциталопраму T½ триваліший. Есциталопрам і його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) і нирками, більша частина виводиться у вигляді метаболітів з сечею.

ПОКАЗАННЯ

депресивні епізоди будь-якого ступеня тяжкості;

панічні розлади з/без агорафобії;

обсесивно-компульсивний розлад.

ЗАСТОСУВАННЯ

депресивні епізоди. Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути підвищена до максимальної — 20 мг/добу. Антидепресивний ефект розвивається через 2–4 тиж після початку лікування. Після зникнення симптомів депресії ще як мінімум протягом 6 міс необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту.

Панічні розлади з/без агорафобії. Протягом першого тижня рекомендована доза — 5 мг/добу, яка потім підвищується до 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути підвищена до максимальної — 20 мг/добу.

Максимальний терапевтичний ефект досягається приблизно через 3 міс після початку лікування. Терапія триває кілька місяців.

Обсесивно-компульсивний розлад. Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути підвищена до максимальної — 20 мг/добу.

Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, курс лікування повинен бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення від симптомів і становити щонайменше 6 міс. Для запобігання рецидивам рекомендується лікування не менше 1 року.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

підвищена чутливість до есциталопраму та інших компонентів препарату; одночасний прийом неселективних незворотних інгібіторів МАО; одночасний прийом пімозиду;

ПОБІЧНА ДІЯ

з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи: недостатня секреція АДГ.

З боку обміну речовин і харчування: зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення маси тіла, зниження маси тіла, гіпонатріємія, анорексія.

Порушення психіки: тривога, неспокій, незвичайні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія (у жінок), бруксизм, ажитація, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості, агресія, деперсоналізація, галюцинації, манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка.

Випадки появи суїцидальних думок і поведінки були відзначені при прийомі есциталопраму і відразу після відміни терапії.

З боку нервової системи: головний біль, безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор, порушення смакових відчуттів, порушення сну, непритомність, серотоніновий синдром, дискінезія, рухові порушення, судомні розлади, психомоторне збудження/акатизія.

З боку органу зору: мідріаз (розширення зіниці), порушення зору.

З боку органу слуху та лабіринтові порушення: тінітус (шум у вухах).

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, подовження інтервалу Q–T на ЕКГ, ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: синусит, позіхання, носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, запор, блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота, шлунково-кишкова кровотеча (включаючи кровотечу з прямої кишки).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, підвищення активності печінкових ферментів.

З боку шкіри і підшкірних тканин: підвищене потовиділення, кропив’янка, алопеція, шкірний висип, свербіж шкіри, екхімоз, ангіоневротичний набряк.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: артралгія, міалгія.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: затримка сечі.

З боку статевих органів та молочної залози: імпотенція, порушення еякуляції, менорагія, метрорагія, галакторея, пріапізм.

Загальні розлади і порушення в місці введення: слабкість, гіпертермія, набряки.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

у деяких пацієнтів з панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом перших 2 тиж лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується застосовувати низькі початкові дози.

Слід відмінити застосування есциталопраму в разі первинного розвитку судомних нападів або посилення їх частоти.

Есциталопрам повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану есциталопрам слід відмінити.

У пацієнтів з цукровим діабетом лікування есциталопраму може змінити концентрацію глюкози в плазмі крові. Тому може виникнути потреба в регулюванні доз інсуліну та/або гіпоглікемічних препаратів для прийому всередину.

Депресія пов’язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, нанесення собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії.

Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів з психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів віком молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки в порівнянні з прийомом плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранній стадії лікування і при змінах дози.

Пацієнти (та особи, які доглядають за пацієнтами) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін в поведінці і негайно звертатися за медичною консультацією при появі цих симптомів.

Застосування СІЗЗС/СІОЗСН асоціюється з розвитком акатизії, яка характеризується розвитком суб’єктивно неприємного або пригнічувального занепокоєння і потреби в постійному русі, часто в поєднанні з нездатністю спокійно сидіти або стояти. Це найчастіше проявляється протягом перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів з такими симптомами підвищення дози може може привести до погіршення стану.

Гіпонатріємія, можливо, пов’язана з порушенням секреції АДГ, на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. Слід дотримуватися обережності при застосуванні есциталопраму та інших СІЗЗС особами, що входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії (пацієнти літнього віку, пацієнти з цирозом печінки і особи, що приймають препарати, здатні викликати гіпонатріємію).

При прийомі СІЗЗС були відзначені випадки розвитку шкірних крововиливів (екхімоз і пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у пацієнтів, які приймають антикоагулянти перорально і лікарські препарати, що впливають на згортання крові, а також пацієнтів зі схильністю до кровотеч.

Одночасне застосування есциталопраму і інгібіторів МАО не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому.

Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими препаратами, що чинять серотонінергічну дію, наприклад суматриптаном або іншими триптанами, трамадолом і триптофаном. У пацієнтів, що приймають есциталопрам й інші СІЗЗС одночасно з серотонінергічними препаратами, в рідкісних випадках розвивався серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус і гіпертермія. Якщо це сталося, слід негайно припинити одночасне лікування СІЗЗС і серотонінергічними препаратами і почати симптоматичне лікування.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

неселективні незворотні інгібітори МАО. Застосовувати есциталопрам одночасно з неселективними незворотними інгібіторами МАО протипоказано. Прийом есциталопраму може бути розпочато через 14 днів після відміни прийому неселективних незворотних інгібіторів МАО. Перед початком прийому неселективних незворотних інгібіторів МАО повинно минути не менше 7 днів після закінчення прийому есциталопраму.

Зворотний селективний інгібітор МАО (моклобемід). Через ризик розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати есциталопрам одночасно з інгібітором МАО А моклобемідом.

Зворотний неселективний інгібітор МАО (лінезолід). Антибіотик лінезолід є зворотним неселективним інгібітором МАО і не повинен застосовуватися у пацієнтів, які отримують терапію есциталопрамом.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал Q–T. Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження застосування есциталопраму в комбінації з іншими лікарськими препаратами, які подовжують інтервал Q–T, не проводилися.

Серотонінергічні лікарські препарати. Одночасне застосування з серотонінергічними лікарськими препаратами (наприклад трамадол, суматриптан та інші триптани) може призвести до розвитку серотонінового синдрому.

Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності. СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Потрібно бути обережними при одночасному застосуванні з есциталопрамом інших лікарських препаратів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічні антидепресанти, СІЗЗС, антипсихотичні препарати (нейролептики) — похідні фенотіазину, тіоксантену і бутирофенону, мефлохіна, бупропіону і трамадолу).

Літій, триптофан. Оскільки були зареєстровані випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні есциталопраму з цими препаратами.

Звіробій продірявлений. Одночасне застосування СІЗЗС і препаратів, що містять звіробій продірявлений, може привести до збільшення кількості побічних ефектів.

Антикоагулянти і засоби, що впливають на згортання крові. Порушення згортання крові може виникнути при одночасному застосуванні есциталопраму з антикоагулянтами для прийому всередину і лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад атипові нейролептики і похідні фенотіазину, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота та нестероїдні протизапальні засоби, тиклопідин і дипіридамол).

Етанол. Есциталопрам не вступає з етанолом в фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію.

Лікарські засоби, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію. Потрібно бути обережними при одночасному застосуванні лікарських засобів, що викликають розвиток гіпокаліємії/гіпомагніємії, оскільки при даних станах підвищується ризик розвитку злоякісних аритмій.

Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику есциталопраму. Метаболізм есциталопраму в основному здійснюється за участю ізоферменту CYP 2C19. Меншою мірою в метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP 3A4 і CYP 2D6. Метаболізм основного метаболіту — деметильованого есциталопраму — мабуть, частково каталізується ферментом CYP 2D6.

Одночасне застосування есциталопраму та омепразолу (інгібітор ізоферменту CYP 2C19) призводить до помірного (близько 50%) підвищення концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Одночасний прийом есциталопраму та циметидину (інгібітор ізоферментів CYP 2D6, CYP 3A4 і CYP 1A2) призводить до підвищення (близько 70%) концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Таким чином, застосовувати максимально можливі дози есциталопраму одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP 2C19 (наприклад омепразол, флуоксетин, флувоксамін, лансопразол, тиклопідин) і циметидином слід з обережністю.

Есциталопрам може незначно пригнічувати изофермент CYP 2C19. Тому рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні есциталопраму і лікарських препаратів, які метаболізуються ізоферментом CYP 2C19.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

симптоми: в основному виникають симптоми з боку ЦНС (від запаморочення, тремору й ажитації до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судомних розладів і коми), з боку ШКТ (нудота/блювання), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу Q–T та аритмія ) і порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування: слід забезпечити нормальну прохідність дихальних шляхів, оксигенацію та вентиляцію легень, якомога швидше після прийому препарату провести промивання шлунка і призначити активоване вугілля. Рекомендується контролювати показники роботи серця та інших життєво важливих органів і проводити симптоматичну і підтримувальну терапію. Специфічного антидоту не існує.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

при температурі не вище 25 °С.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

ЦИПРАЛЕКС  таблетки, вкриті плівковою оболонкою   10 мг

ЦИПРАЛЕКС (CIPRALEX®)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Склад

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка містить 12, 77 мг есциталопраму оксалату відповідно 10 мг есциталопраму;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол-400, титану діоксид (E 171).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Код АТС 

N06A B10.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування великих депресивних епізодів, панічних розладів з або без агорафобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату, одночасне лікування неселективними, незворотними інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО) або пімозидом.

Спосіб застосування та дози

Безпека застосування доз понад 20 мг на добу не була встановлена.

Ципралекс застосовують дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний епізод

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добова доза може бути збільшена до максимальної — 20 мг.

Антидепресивний ефект звичайно настає через 2–4 тижні. Після зникнення симптомів необхідно продовжувати лікування протягом щонайменше 6 місяців з метою зміцнення ефекту.

Панічні розлади з агорафобією або без неї

Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) на добу перед тим, як збільшити до 10 мг на добу. Доза може бути в подальшому збільшена до максимальної — 20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія)

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується підвищити добову дозу до максимальної — 20 мг на добу.

Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2–4 тижні лікування. Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджує рецидив і може призначатися індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Генералізовані тривожні розлади

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена максимум до 20 мг на добу.

Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджує рецидив і може призначатися індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена до 20 мг на добу. ОКР — хронічне захворювання, лікування має тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Початкова доза повинна становити половину звичайної рекомендованої дози. Рекомендована добова доза для літніх людей дорівнює 5 мг (застосовувати у відповідному дозуванні). Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добова доза може бути збільшена до максимальної — 10 мг на добу.

Ниркова недостатність

У разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну Зниження функції печінки

Рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг на добу.

Знижена активність ізоферменту CYP2C19

Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг на добу.

Припинення лікування

При припиненні лікування Ципралексом дозу слід поступово знижувати протягом 1–2 тижнів, щоб уникнути можливих симптомів відміни. Побічні реакції Побічні реакції найчастіше спостерігаються протягом першого або другого тижня лікування та зазвичай їх частота й інтенсивність поступово зменшуються при подальшому лікуванні. Побічні реакції , відомі для препаратів класу СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігались у ході плацебо-контрольованих досліджень та під час медичного застосування, подані за системами органів і частотою в нижченаведеній таблиці. Частота визначається як: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до <1/10), нечасті (≥1/1000 до <1/100), рідкісні (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідкісні (<1/10000) або частота невідома (неможливо встановити за наявними даними).

Система, орган, клас

Частота

Реакція

Розлади кровоносної та лімфатичної системи

Невідома

Тромбоцитопенія

Розлади імунної системи

Рідкісні

Анафілактичні реакції

Ендокринні розлади

Невідома

Порушення секреції антидіуретичного гормону

Розлади харчування та обміну речовин

Часті

Зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла

Нечасті

Зменшення маси тіла

Невідома

Гіпонатріємія, анорексія2

Психічні розлади

Часті

Тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок

Нечасті

Скреготіння зубами, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості

Рідкісні

Агресія, деперсоналізація, галюцинації

Невідома

Манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка1

Розлади нервової системи

Часті

Безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор

Нечасті

Порушення смаку, порушення сну, непритомність

Рідкісні

Серотоніновий синдром

Невідома

Дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія2

Зорові порушення

Нечасті

Розширення зіниці, затуманення зору

Слухові розлади

Нечасті

Дзвін у вухах

Серцеві розлади

Нечасті

Тахікардія

Рідкісні

Брадикардія

Невідома

Подовження інтервалу QT електрокардіограми

Судинні розлади

Невідома

Ортостатична гіпотензія

Респіраторні розлади

Часті

Синусити, позіхання

Нечасті

Носова кровотеча

Шлунково-кишкові порушення

Дуже часті

Нудота

Часті

Діарея, запор, блювання, сухість у роті

Нечасті

Шлунково-кишкові кровотечі (в т. ч. ректальні)

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів

Невідома

Гепатит, зміни функціональних печінкових тестів

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Часті

Посилене потовиділення

Нечасті

Висипи, облисіння, кропив'янка, свербіж

Невідома

Синці, набряки

Скелетно-м'язові порушення

Часті

Артралгія, міалгія

Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів

Невідома

Затримка сечовипускання

Порушення репродуктивної системи та грудних залоз

Часті

Чоловіки: розлади еякуляції, імпотенція

Нечасті

Жінки: метрорагія, менорагія

Невідома

Галакторея

Чоловіки: приапізм

Загальні розлади

Часті

Втома, пірексія

Нечасті

Набряк

 

1 Про випадки суїцидальних думок та поведінки повідомлялося протягом лікування есциталопрамом або незабаром після його припинення.

2 Такі випадки відомі для засобів усього класу СІЗЗС.

Про випадки пролонгації інтервалу QT повідомлялося під час медичного застосування переважно у пацієнтів з існуючим серцевим захворюванням. В одному з досліджень серед здорових добровольців в середньому відхилення інтервалу QTc (за формулою Фрідеріція) від початкового рівня становило 4,3 мс при застосуванні 10 мг на добу та 10,7 мс при застосуванні 30 мг/добу.

Епідеміологічні дослідження, переважно серед пацієнтів віком від 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток при застосуванні СІЗЗС та трициклічних антидепресантів. Механізм цього явища невідомий.

Симптоми відміни Припинення лікування СІЗЗС (особливо раптове) звичайно призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (в т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (в т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Звичайно ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю та минущими, однак можуть бути тяжкими та/або тривалими у деяких пацієнтів. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози.

Передозування

Токсичність. Клінічні дані про передозування есциталопраму обмежені. Багато випадків спричинені одночасним передозуванням інших лікарських засобів. У більшості випадків повідомлялося про легкі симптоми або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість з них включають одночасне передозування інших медикаментів. Дози есциталопраму 400–800 мг не спричиняли будь-яких тяжких симптомів.

Симптоми. Ознаки передозування есциталопраму — це, головним чином, симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), шлунково-кишкової системи (нудота, блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу QT, аритмія) та порушення балансу електролітів/рідини (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування. Специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати належне функціонування дихальної системи, забезпечити адекватну оксигенацію. Можливо застосування гастрального лаважу та активованого вугілля. Рекомендується моніторинг серцевих та життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримуючим лікуванням.

Застосування в період вагітності та годування груддю.

Клінічні дані щодо застосування есциталопраму для лікування вагітних обмежені. Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгляду всіх недоліків і переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо в третьому триместрі. У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі під час годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Такі симптоми можуть розвинутися як внаслідок надмірної серотонінергічної дії, так і бути симптомами відміни. В більшості випадків такі ускладнення виникають одразу або незабаром (до 24 годин) після пологів.

Епідеміологічні дані засвідчили те, що застосування СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних, за даними спостережень). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.

Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом лікування годування груддю не рекомендується.

Фертильність

Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС людям показали, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

Діти.

Антидепресанти протипоказані для лікування дітей. Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали в ході клінічних випробувань серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, має бути забезпечене уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта. 

Особливості застосування

Наступні особливості застосування стосуються терапевтичного класу СІЗЗС.

Парадоксальна тривога

Деякі пацієнти з панічними розладами на початку лікування антидепресантами можуть відчувати посилення тривоги. Ця парадоксальна реакція звичайно зникає протягом двох тижнів лікування. Для зменшення ймовірності анксіогенного ефекту рекомендується низька початкова доза.

Судомні напади

Есциталопрам необхідно відмінити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у пацієнтів із встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією — забезпечити пильний нагляд.

Манія

СІЗЗС повинні з обережністю застосовуватися для лікування хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС може змінювати контроль глікемії. Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов'язана з ризиком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду. Цей ризик існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за хворими до покращення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші стани, при яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов'язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також лікування хворих з іншими психічними розладами. Пацієнти з анамнезом суїцидальної поведінки ще до початку лікування мають найвищий ризик суїцидальних думок або спроб і потребують пильного спостереження протягом лікування. Мета-аналіз досліджень виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки серед пацієнтів віком до 25 років, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Пильний нагляд за пацієнтами з високим ризиком особливо необхідний на початку лікування та при зміні дози.

Пацієнтів та їх оточуючих слід попередити про необхідність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у поведінці та необхідності негайної медичної консультації у разі розвитку цих симптомів.

Акатизія

Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН пов'язане з розвитком акатизії — стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірно може виникати протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулись такі симптоми.

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія, можливо, пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону, на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і звичайно зникає після відміни терапії. СІЗЗС слід призначати з обережністю пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне лікування препаратами, що викликають гіпонатріємію).

Крововиливи

При прийомі СІЗЗС можливі шкірні кровотечі, екхімоз і пурпура. Необхідно з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, дипіридамолом і тиклопідином), і пацієнтам зі зхильністю до кровотеч.

ЕСТ (електро-судомна терапія)

Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, отже рекомендується обережність. Реверсивні, селективні ІМАО типу А

Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан.

Повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому у поодиноких випадках у хворих, які приймали СІЗЗС одночасно з серотонінергічними препаратами. Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими засобами, що мають серотонінергічну дію. Комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія, може означати розвиток цього стану. У такому випадку СІЗЗС і серотонінергічний засіб потрібно терміново відмінити і розпочати симптоматичне лікування.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Симптоми відміни

Симптоми відміни при закінченні лікування, особливо різкому, є поширеними. У дослідженнях негативні реакції під час припинення лікування виникали приблизно у 25% пацієнтів, яких лікували есциталопрамом, та у 15% пацієнтів, які приймали плацебо.

Ризик симптомів відміни може залежити від кількох факторів, в т. ч. тривалість та доза, темп зниження дози. Запаморочення, сенсорні порушення (в т. ч. парестезія, відчуття удару струмом), розлади сну (в т. ч. безсоння, яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Звичайно ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю та минають протягом 2 тижнів, однак можуть бути більш тривалими (2–3 місяці або довше) у деяких пацієнтів. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або місяців, залежно від стану пацієнта.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

 Хоча есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливого мислення. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакодинамічні взаємодії

Протипоказані комбінації:

Неселективні незворотні ІМАО

Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним незворотним ІМАО, та у пацієнтів, які щойно закінчили лікування СІЗЗС і розпочали прийом ІМАО. У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром. Комбінація есциталопраму з неселективними незворотними ІМАО протипоказана. Лікування есциталопрамом слід починати через 14 днів після відміни незворотного ІМАО. Лікування неселективними незворотними ІМАО слід починати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.

Пімозид

Комбінація пімозиду і рацемічного циталопраму призводила до середнього подовження інтервалу QTc приблизно на 10 мсек. Унаслідок взаємодії есциталопраму з низькими дозами пімозиду та посилення побічної дії останнього одночасне застосування цих препаратів протипоказане.

Комбінації, що потребують обережності:

Зворотний селективний ІМАО типу А (моклобемід)

Унаслідок ризику розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з ІМАО типу А моклобемідом не рекомендується. Якщо доведена необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози з ретельним клінічним моніторингом.

Лікування есциталопрамом можна розпочинати не раніше ніж через 1 добу після припинення прийому зворотного ІМАО моклобеміду.

Селегілін

Комбінація з селегіліном (незворотний ІМАО типу Б) потребує обережності через ризик розвитку серотонінового синдрому. Серотонінергічні медичні препарати

Одночасне застосування з серотонінергічними засобами (наприклад з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому.

Медичні препарати, які знижують судомний поріг

СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні препаратів, які здатні знижувати судомний поріг (наприклад антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу).

Літій, триптофан

Оскільки зареєстровано випадки посилення дії при спільному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується з обережністю призначати ці препарати одночасно.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Якщо пацієнти приймають пероральні антикоагулянти, необхідно провести ретельний моніторинг системи згортання крові перед і після застосування есциталопраму.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може посилити схильність до кровотечі.

Алкоголь

Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак комбінація з алкоголем є небажаною.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP2C19.

Сумісне призначення есциталопраму та омепразолу (інгібітор CYP2C19) призводить до помірного (приблизно на 50%) підвищення концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Сумісне призначення есциталопраму та циметидину (помірно сильний основний інгібітор ензимів) призводить до помірного (приблизно на 70%) підвищення концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Таким чином, при сумісному застосуванні есциталопраму з CYP2C19 інгібіторами (наприклад омепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) та з циметидином слід бути обережними, призначаючи верхні граничні дози есциталопраму. Зниження дози есциталопраму може бути необхідним залежно від клінічної оцінки.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших засобів

Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP2D6. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які метаболізуються головним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад флекаїнід, пропафенон і метопролол (при серцевій недостатності), або деякими засобами, що впливають на центральну нервову систему та метаболізуються головним чином CYP2D6, наприклад такі антидепресанти, як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, такі антипсихотики, як рисперидон, тіоридазин і галоперидол. Можлива корекція дози.

Комбінація з дезипраміном або метопрололом призводила до підвищення рівнів у плазмі цих двох засобів удвічі.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP2C19.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну, що зумовлює клінічні і фармакологічні ефекти препарату. Він має високу афінність до основного зв'язуючого сайта і суміжного з ним алостеричного сайта транспортера серотоніну та не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з низкою рецепторів, включаючи серотонінові 5-HT-, 5-HT2-рецептори, дофамінові D1- і D2-рецептори, a1-, a2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Есциталопрам є S-енантіомером рацемічного циталопраму із власною лікувальною активністю. Доведено, що R-енантіомер не є інертним, а протидіє серотонінергічним властивостям і відповідним фармакологічним ефектам S-енантіомеру.

Фармакокінетика. Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 4 години після прийому. Біодоступність есциталопраму становить приблизно 80%. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками — нижче 80%. Метаболізм відбувається у печінці до метаболітів, що деметилюються та дидеметилюються. Обидва вони є фармакологічно активними. Біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту проходить за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива незначна участь у процесі ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. Період напіввиведення (t½ ) препарату становить приблизно 30 год. Кліренс (Cloral) при пероральному прийомі становить приблизно 0,6 л/хв. В основних метаболітів період напіввиведення довший. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) і нирками. Більша частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень. У пацієнтів віком від 65 років есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодих пацієнтів.

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А і В за Чайлд-Пью) час напіввиведення був у два рази довшим, а експозиція на 60% вище, ніж у осіб з нормальною функцією печінки.

У пацієнтів зі зниженою функцією нирок при застосуванні рацемічного циталопраму спостерігався довший час напіввиведення та дещо більша експозиція. Концентрація метаболітів у плазмі не досліджена, але може бути підвищеною.

 Пацієнти зі слабкою метаболічною функцією CYP2C19 мали вдвічі вищі концентрації есциталопраму у плазмі, ніж пацієнти з нормальною функцією CYP2C19. Значних змін експозиції при зниженій функції CYP2D6 не відзначалося.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальної форми, білого кольору, двоопуклі, марковані індексами “E” та “L” симетрично відносно риски.

Термін придатності

3 роки. 

Умови зберігання 

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище +25 °С.

Упаковка

Таблетки по 10 мг у блістерах. 2 блістери по 14 таблеток в упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Х. Лундбек А/С. H. Lundbeck A/S.

Місцезнаходження 

Oттіліавей 7–9, 2500 Валбі, Данія. Ottiliavej 7–9, 2500 Valby, Denmark.