В ранні періоди японської історії були жінки, що належали до класу самураїв. Цікаво, що у японській мові немає такого слова як жінка-самурай. Тому що визначення "самурай" передбачає тільки чоловіка, без варіантів. Тому бугэйся дослівно перекладається, як "людина бойових мистецтв".
Онна-бугейся виникли з 4 століття, коли імператриця Дзінгу влаштувала похід до Кореї.
Онна-бугэйся - жінка, яка належить до роду самураїв у феодальній Японії і яка навчалася володінню зброєю.
Кожному пенсіонеру підвищать індивідуально: у кого зміняться виплати
Перевіряйте банківську картку: українцям додатково виплатять по 4000 гривень
Одні поїдуть, інші не доживуть: як зміниться Україна у найближчі 15 років
Подорожчання майже на 40%: українців чекає "сюрприз" у платіжках
Згідно бусідо – кодексом самурая, першим обов'язком онна-бугейся вважалося служіння своєму чоловікові і захист будинку і дітей від ворогів. Тому зброю вони зберігали над вхідними дверима.
При необхідності самурайські жінки брали на себе обов'язки по здійсненню помсти, яка вважалася єдино можливою реакцією на образу або вбивство чоловіка.
Незважаючи на те, що жінок, можливо, і не можна було зустріти на полі бою, вони внесли чималий внесок у культуру.
Бугейся, як і батьків, братів і мужів, вчили абсолютній відданості своєму безпосередньому начальникові у клановій ієрархії, і так само, як і чоловіки, вони були зобов'язані беззаперечно виконувати всі дані їм доручення, включаючи і ті, які передбачали використання зброї.
Із зброї жінок вчили користуватися головним чином нагінатой, а також списом ярі, ланцюгами і мотузками.
При цьому жінки ідеально володіли коротким кинджалом, який, подібно вакізасі воїнів-чоловіків, завжди знаходився при ній, у рукаві або за поясом.
Його жінка також зобов'язана була використовувати при необхідності у скоєнні дзигай, жіночий варіант сеппуку. Але на відміну від чоловіків-самураїв, жінки не розпорювали свій живіт, а перерізали горло.
При здійсненні дзигай жінки зв'язували собі кісточки, щоб і після смерті виглядати пристойно.
Не можна сказати, що стійкість духу і володіння бойовими мистецтвами були єдиними перевагами таких жінок.
Поряд з володінням зброєю дівчата навчалися витонченим мистецтвам — танцям, музиці, складанню віршів, каліграфії, ікебані.
Вміння співати і танцювати не призначалося для широкої публіки на відміну від мистецтва гейш і якщо якась з дружин воїнів і прославилася своїми талантами, то тільки завдяки гостинності будинку.
Говорячи про жінок-самураїв, які увійшли в історію, в першу чергу слід згадати даму, яку звали Хангаку Годзен, яка жила в кінці епохи Хейан, що тривала з 794 по 1185 рік. Ця безстрашна жінка брала участь в битві з 10-тисячною армією клану Ходзьо, що воювала на боці сьогуна Мінамото. Під її керівництвом було 3 тисячі солдатів. Битва була програна, однак Хангаку, яка отримала поранення, зуміла вижити. Згодом вона вийшла заміж і народила дитину.
Нагадаємо, Охагуро був поширений як серед аристократів, так і серед селян.
Як повідомляв портал "Знай.uа", ці самураї створили Японію такою, яка вона є.
Також "Знай.uа" писав, неймовірні старовинні знімки покажуть країнк висхідного сонця з несподіваного боку.